Як підготувати учнів до успішної здачі ЗНО.

Методичні рекомендації

Мабуть, надзвичайно важко сьогодні знайти людину, яка хоча б найменшим чином не переймалася проблемою незалежного зовнішнього оцінювання. Питання надзвичайно гостре і торкається кожного, хто виховує власних дітей, навчає чужих або ж якимось іншим чином причетний до освітньої галузі.

У зв’язку з тим, що обов’язковою умовою вступу до вищих навчальних закладів осіб із повною загальною середньою освітою є наявність сертифікату про складання ЗНО з певних предметів, то однією із педагогічних проблем сьогодення є підготовка учнів до ЗНО в процесі навчання в школі.

Дана проблема містить в собі такі основні аспекти: розвинути вміння та навички учнів розв’язувати тестові завдання різних типів, розвиток самостійності учнів у вирішенні завдань різного рівня складності.

Гострота цієї проблеми полягає в тому, що готовими до ЗНО повинні бути однаково як учні, так і вчителі. Кожен освітній заклад зацікавлений, щоб його учні мали якнайкращі результати із ЗНО, адже це результат роботи педагогічного колективу.

ЗНО проводиться уже не перший рік, і ми знаємо, над чим потрібно працювати. Якщо дитина приходить у старшу школу, то основна мотивація її навчання – підготовка до участі в ЗНО. Це саме той період, коли молодій людині потрібно визначитися з професійними орієнтирами свого життя. Тому підготовчу роботу з учнями варто розпочинати ще в 10-му класі.

Дворічна підготовка - це, дійсно, найоптимальніший варіант.

Хоч незалежне тестування в Україні проводиться вже майже десятиріччя, проте навчальна програма середньої школи ще не до кінця адаптована до ЗНО.

Більш гарантує успішний результат робота педагога, коли в цій же площині зацікавленості і співпраці перебувають ще і вихованець, і батьки.

Сьогодні батьки вважають запорукою успішної здачі ЗНО дітьми репетиторство. Це воля батьків, і це має право на існування.Проте репетитор – не панацея Коли порівнювати, хто краще підготує до ЗНО: шкільний учитель чи репетитор, відповідь неоднозначна. Той і другий має бути педагогом, який повинен дати не тільки якісні знання, а й уміння якісно користуватися ними.

На випускників звалюється купа інформації, і вони часто не знають, з чого починати, як фільтрувати, і що брати до уваги. Одні радять те, інші – інше. Обов’язково потрібна людина, в якої можна спитати поради, що, як, по чому готувати.

Тому вважємо, що альтернативу репетиторству можна знайти через факультативні заняття у школі, пілотні проекти , індивідуальні заняття.

Коли підготовка до ЗНО проходить в групі, в учня є можливість «репетирувати» проходження ЗНО серед друзів-конкурентів, таким чином адаптуватися до умов майбутнього випробування. Вони як би ведуть «гонку за лідером».

Що становить основу підготовки до ЗНО? Формування в учнів вміння проходити екзаменаційні випробування в тестовому режимі. Крім того, потрібно повторювати, систематизувати теорію і головне - напрацьовувати інтуїцію. Адже інтуїція - це робота підсвідомості. Наш мозок як комп'ютер, він не може абсолютно всі напрацьовані «файли» тримати на «робочому столі». Інтуїція повинна спрацювати в потрібний момент під час роботи з тестами на ЗНО. Під час іспиту автоматично повинен з'явитися на «робочому столі» той файл, який зберігався десь в підсвідомості.

Щоб зняти страх перед ЗНО, обов’язково радимо учням брати участь у різних олімпіадах і конкурсах. Це свого роду репетиція . Вона допомагає вкладатися в час, дає стимул повторювати матеріал, вивчати щось нове.

Під час підготовки до ЗНО головне, про що слід пам’ятати - зміст програм тестування ЗНО не виходить за межі шкільних програм. Тобто нічого додаткового й нового, того, чого у школі не вивчалося, на тестах питати не будуть. Тому випускникам не слід бездумно хапатися за всі посібники, методички та пропозиції з ефективної підготовки до ЗНО.

****************************************************************************************************************************************************

Фізичне виховання школяра: спільна турбота сім’ї і школи

У здоровому тілі –
здоровий дух.
Народна мудрість

Фізичне виховання дитини, поза сумнівів, є не тільки складовою організації навчально-виховного процесу, а й надійним фундаментом у становленні кожної дитини як успішної особистості.

Мудрість народу, що пройшла випробування віками й досвідом багато -численних поколінь, навчає нас берегти здоров’я як найцінніший природний скарб.

Найперше місце, де діти отримують знання і навички того, як берегти власне здоров’я, є сім’я Як показує практика, більшість батьків проявляє жвавий інтерес до шкільного життя своїх дітей, але в той же час далеко не всі з них надають належної уваги правильному режиму дня дітей, перебуванню їх на свіжому повітрі та заняттям фізичними вправами. Обізнаність батьків з питань фізичного виховання дітей шкільного віку в сім'ї – одне із завдань учителя фізичної культури. З цією метою він може використовувати такі форми роботи, як регулярне проведення індивідуальних бесід, показ відкритих уроків фізичної культури, запрошення батьків на уроки фізичної культури. Переваги даних форм роботи полягають у тому, що батьки отримують можливість спостерігати за своїми дітьми безпосередньо в процесі занять фізичними вправами. Отримані спостереження для вдумливих батьків є приводом для зміни ставлення до фізичного виховання своєї дитини у сім’ї.

Наступною формою об’єднання зусиль батьків і вчителів фізичної культури у зміцненні здоров’я дітей є батьківські збори.

Темами зборів можуть бути такі, як: «Здоров'я дитини і заняття фізичною культурою», «Домашні завдання з фізичної культури», «Руховий режим школяра».

Виступаючи перед батьками, вчитель повинен перш за все націлити їх на важливість виконання дітьми будь-якого віку занять фізичними вправами, спроба формувати у них правильне ставлення до таких занять. Адже нерідко доводиться стикатися з фактами, коли на словах дорослі начебто не проти фізичної культури і спорту, проте практичних кроків для занять своєї дитини в секції або самостійно не роблять. Замість власного прикладу батьки відбуваються відмовками, що і в школі, і вдома діти перевантажені уроками з інших предметів. У подібній ситуації вчителю фізичної культури доцільно навести приклади того, що фізичні вправи є засобом відновлення як фізичної, так і розумової працездатності.

Цілком очевидно, що найкращим методом виховання звички до занять фізичними вправами є особистий приклад батьків школяра. Якщо справа обмежується тільки словесними настановами і розмовами про користь занять фізичними вправами та переглядом спортивних телепередач, можна з упевненістю сказати, що час, витрачений на подібне «фізичне виховання», пройде даремно. Зате в сім'ях, де фізична культура в найрізноманітніших формах (походи, прогулянки на лижах, плавання, виконання ранкової гігієнічної гімнастики, загартовування тощо) стала традицією, ростуть міцні, здорові, активні діти, які із задоволенням займаються усіма видами фізичних вправ .

Як уже зазначалося, однією з найважливіших задач, що має вирішувати учитель фізичної культури, є правильне ставлення дорослих до занять фізичними вправами, до самого предмета «Фізична культура». Важливо переконати батьків у тому, що за своєю значимістю наш предмет не тільки не поступається іншим загальноосвітнім навчальним дисциплінам, що вивчаються в школі, а й є запорукою успішної особистості з такими розвинутими позитивними якостями, як: самостійність, увага , вміння зосередитися, бути мужнім. витривалим, здатним до об’єктивної самооцінки власної навчальної діяльності. До того ж поєднання зусиль сім’ї і школи у справі фізичного виховання школяра перетвориться у джерело радості, збагачення і оздоровлення сімейного життя, гармонії особистості з самим собою і навколишнім світом.

Вчитель физичної культури
Балаклійської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів ім.О.А.Тризни
Китайгородський А.В.