Балаклійський ліцей №1 ім.О.А.Тризни Балаклійської міської ради Харківської області

Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю,пройматися й надихатися силами,які пробудилися в ній

А.Дістервег

Тенденції розвитку освіти в Україні зумовили необхідність упровадження інноваційних процесів в освітній системі, за­міну старих шаблонних освітніх моделей новими, нестандартними, творчими, прогресивними і вод­ночас дієвими та адаптованими до сьогодення.

За умов практичної реалізації завдань Державної національної програми «Освіта (Україна XXI століття)» нагальним є завдання адаптувати педагогів до освітніх вимог. Важливу роль у забезпеченні реформування освіти відіграє модернізація науково-методичної роботи в освітньому закладі через упровадження сучасних навчально-виховних, управлінських технологій, стимулювання професійного зростання кадрів, підвищення їхньої професійної майстерності, зокрема; через ефективне застосування дієвих форм і методів навчання дорослих, інструментальних засобів, систем комп'ютерного навчання та інформаційної мережевої взаємодії.

Особливо важливим є питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, широкого впровадження досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Учитель, як і кожен фахівець, потребує постійного підвищення кваліфікації, удосконалення власної фахової майстерності, збагачення арсеналу технік, методів та прийомів, які застосовує на уроці, новими, творчими, нетрадиційними, іноді власно створеними, якісними та дієвими

Сьогодні одним із провідних напрямів методичної роботи освітнього закладу є створення принципово нового механізму взаємодії всіх учасників освітнього процесу, який ґрунтується на дотриманні принципу єдності всіх інтересів, тому головними завданнями ліцею є турбота про постійне підвищення якості освітнього процесу, розвиток творчого потенціалу кожного вчителя, зокрема й колективу в цілому, виховання дієвого інтересу до освітньої діяльності, вироблення ефективного інструментарію для реалізації основної мети навчання та виховання на сучасному етапі.

Сучасний заклад потребує педагога, який удосконалював би зміст своєї діяльності відповідно до вимог часу та світових стандартів, був би самодостатньою особистістю, взірцем високої духовної і педагогічної культури, який прагнув би до професійного розвитку та творчої самореалізації, був би агентом змін та відповідав би вимогам дефініції «відповідальне вчительство».

Професійне зростання педагогів безумовно призводить до покращення їх професійної майстерності, підвищення компетентності, кар’єрного росту, іміджу працівника, наближення до ідеалів культури, вершин професіоналізму, творчої самореалізації, покращення матеріального становища.

В освітньому закладі створено всі умови для професійного зростання педагогів, а саме:

– постійне планове проходження курсів підвищення кваліфікації (Комунальний вищий навчальний заклад «Харківська академія неперервної освіти», Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна);

– проходження тематичних спецкурсів, тренінгів;

– участь у роботі шкільних та районних методичних об’єднаннях вчителів, керівники яких вдало координують роботу педагогів щодо підвищення їх педагогічної майстерності, обговорюють нові освітні технології, вивчають нормативно-правову документацію;

– участь у вебінарах, де обговорюються важливі та цікаві професійні питання та проблеми;

– участь у педагогічних нарадах, семінарах, конференціях, методичних радах, семінарах-тренінгах;

– участь у педагогічних конкурсах, виставках, науково-практичних конференціях;

– запроваджені педагогічні читання (останні були присвячені 100-річчю з дня народження В. Сухомлинського);

– участь у педагогічних конкурсах, виставках;

– участь у колективних та групових формах методичної роботи, у конкурсах педагогічної майстерності;

– ознайомлення з педагогічною пресою, телебаченням, інтернетом для вивчення досвіду педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різноманітних зустрічей;

– оформлення результатів своєї роботи у вигляді звітів, публікацій у пресі (журнал «Відкритий урок. Форум педагогічних ідей», «Управління освітою», газета «Освітяночка» тощо);

– проведення відкритих уроків, виховних заходів, майстер-класів;

– участь у реалізації соціально-педагогічних проектів та програм;

– активна творча діяльність;

– поширення власного педагогічного досвіду;

– опис власного досвіду роботи тощо.

Методична робота в ліцеї– це цілісна, багаторівнева, багатофункціональна система взаємопов’язаних дій, націлених на підвищення педагогічної майстерності кожного вчителя.

Мета методичної роботи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності, організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів, запровадження компетентнісно-орієнтованого підходу до освітнього процесу.

Основні завдання методичної роботи в ліцеї:

- підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

- створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти, підвищення професійної майстерності кожного вчителя;

- вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

- сприяння в опануванні світовою, національною, побутовою культурою;

- підтримка ділового тонусу педагогів;

- стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

- створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання;

- розвиток потреби вчителя щодо професійного вдосконалення, спрямування його на реалізацію власної освітньої траєкторії протягом життя;

- оптимізація системи мотивації педагогів до підвищення фахової майстерності та узагальнення власного педагогічного досвіду;

- упровадження в освітній процес передового педагогічного досвіду, сучасних педагогічних технологій, використання на практиці сучасних досягнень психолого-педагогічної науки;

- проведення постійного моніторингу суб’єктів навчального процесу щодо визначення їхніх інтересів, уподобань, здібностей, можливостей, бажань, з метою їх максимальної реалізації;

- забезпечення відповідальності кожного учасника педагогічного процесу за результат своєї праці, сприяння прагненню вчителів до саморозвитку, творчості, прояву ініціативи.

Методична робота з кадрами:

· Підвищення рівня фахової майстерності педагогів

· Курсова перепідготовка

· Атестація педагогів

· Педради

· Семінари

· Консультації

· Колективні перегляди

· Робота творчої групи

Фізичне виховання школяра: спільна турбота сім’ї і школи

У здоровому тілі –
здоровий дух.
Народна мудрість

Фізичне виховання дитини, поза сумнівів, є не тільки складовою організації навчально-виховного процесу, а й надійним фундаментом у становленні кожної дитини як успішної особистості.

Мудрість народу, що пройшла випробування віками й досвідом багато -численних поколінь, навчає нас берегти здоров’я як найцінніший природний скарб.

Найперше місце, де діти отримують знання і навички того, як берегти власне здоров’я, є сім’я Як показує практика, більшість батьків проявляє жвавий інтерес до шкільного життя своїх дітей, але в той же час далеко не всі з них надають належної уваги правильному режиму дня дітей, перебуванню їх на свіжому повітрі та заняттям фізичними вправами. Обізнаність батьків з питань фізичного виховання дітей шкільного віку в сім'ї – одне із завдань учителя фізичної культури. З цією метою він може використовувати такі форми роботи, як регулярне проведення індивідуальних бесід, показ відкритих уроків фізичної культури, запрошення батьків на уроки фізичної культури. Переваги даних форм роботи полягають у тому, що батьки отримують можливість спостерігати за своїми дітьми безпосередньо в процесі занять фізичними вправами. Отримані спостереження для вдумливих батьків є приводом для зміни ставлення до фізичного виховання своєї дитини у сім’ї.

Наступною формою об’єднання зусиль батьків і вчителів фізичної культури у зміцненні здоров’я дітей є батьківські збори.

Темами зборів можуть бути такі, як: «Здоров'я дитини і заняття фізичною культурою», «Домашні завдання з фізичної культури», «Руховий режим школяра».

Виступаючи перед батьками, вчитель повинен перш за все націлити їх на важливість виконання дітьми будь-якого віку занять фізичними вправами, спроба формувати у них правильне ставлення до таких занять. Адже нерідко доводиться стикатися з фактами, коли на словах дорослі начебто не проти фізичної культури і спорту, проте практичних кроків для занять своєї дитини в секції або самостійно не роблять. Замість власного прикладу батьки відбуваються відмовками, що і в школі, і вдома діти перевантажені уроками з інших предметів. У подібній ситуації вчителю фізичної культури доцільно навести приклади того, що фізичні вправи є засобом відновлення як фізичної, так і розумової працездатності.

Цілком очевидно, що найкращим методом виховання звички до занять фізичними вправами є особистий приклад батьків школяра. Якщо справа обмежується тільки словесними настановами і розмовами про користь занять фізичними вправами та переглядом спортивних телепередач, можна з упевненістю сказати, що час, витрачений на подібне «фізичне виховання», пройде даремно. Зате в сім'ях, де фізична культура в найрізноманітніших формах (походи, прогулянки на лижах, плавання, виконання ранкової гігієнічної гімнастики, загартовування тощо) стала традицією, ростуть міцні, здорові, активні діти, які із задоволенням займаються усіма видами фізичних вправ .

Як уже зазначалося, однією з найважливіших задач, що має вирішувати учитель фізичної культури, є правильне ставлення дорослих до занять фізичними вправами, до самого предмета «Фізична культура». Важливо переконати батьків у тому, що за своєю значимістю наш предмет не тільки не поступається іншим загальноосвітнім навчальним дисциплінам, що вивчаються в школі, а й є запорукою успішної особистості з такими розвинутими позитивними якостями, як: самостійність, увага , вміння зосередитися, бути мужнім. витривалим, здатним до об’єктивної самооцінки власної навчальної діяльності. До того ж поєднання зусиль сім’ї і школи у справі фізичного виховання школяра перетвориться у джерело радості, збагачення і оздоровлення сімейного життя, гармонії особистості з самим собою і навколишнім світом.

Вчитель физичної культури
Балаклійського ліцею № 1 ім.О.А.Тризни
Китайгородський А.В.