Балаклійський ліцей №1 ім.О.А.Тризни Балаклійської міської ради Харківської області

ПОРАДИ ДЕВІДА ЛЬЮЇСА

Хочете зростити обдаровану дитину? Вам на допомогу – поради Девіда Льюїса, що узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

• Я відповідаю на всі запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання і висловлення дитини я сприймаю серйозно.
• У нас у квартирі стоїть вітрина, на якій дитина може демонструвати свої роботи. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов’язане з творчим заняттям і робота ще не закінчена.
• Я виділив дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.
• Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
• Я надаю дитині можливість у виявленні турботи.
• Я допомагаю дитині будувати її плани і приймати рішення.
• Я намагаюся показати дитині цікаві місця.
• Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.
• Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий бачити їх усебе в оселі.
• Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
• Я ніколи не караю дитину приниженням.
• Я купую дитині книжки за її інтересами.
• Я привчаю дитину самостійно мислити.
• Я регулярно читаю дитині.
• Я привчаю дитину до читання з дитинства.
• Я пробуджую фантазію й уяву дитини.
• Я уважно ставлюся до потреб дитини.
• Я знаходжу час, щоб щодня побути з дитиною на одинці.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
• Я ніколи не сварю дитину за невміння і помилки.
• Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.
• Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• Я дозволяю дитині гратися з усяким мотлохом.
• Я спонукаю дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.
• Немає тем, які я не обговорюю з дитиною.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
• Я допомагаю дитині знаходити телепрограми.
• Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
• Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини.
• Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Я вірю в здоровий глузд дитини і довіряю їй.

Заповіді щасливого батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або – як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це необоротний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо, бо їй тяжкість її життя важка не менше, ніж тобі твоя. А може, і більше, тому що у неї ще немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш і не робиш.
7. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили тобі.
8. Люби свою дитину будь-якою, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Пам'ятка 1 «Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.
2. Запитувати в дітей поради.
3. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
5. Просити допомогти в чому-небудь. Після цього не критикувати.
6. Давати посильні поручення з відомим успіхом.
7. Схвалення взагалі (у цілому).
8. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя, знайти три позитивних моменти – оптимістичний погляд на життя).
9. Якщо ви не праві, просіть вибачення.
10. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
11. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід-це теж досвід).
12. 100 % -ва увага хоча б 15 хвилин щодня.
13. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
14. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.
15. Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати…»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
16. Обзивання і висміювання (навіть жартівливі) призводять до зниження самооцінки дитини → невпевненість в собі та своїх можливостях.

Пам'ятка 2 «Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

1. Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
2. Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
3. Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
4. Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
5. Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
6. Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
7. Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
8. Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою
9. Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
10. Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Пам'ятка 3 «Покарання. Подумай, навіщо?»

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним). Покарання – це обмеження гарного, а не спричинення поганого.
2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).
3. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.
4. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.
5. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.
6. Якщо ви самі в поганому настрої, якщо ви втомилися, якщо роздратовані – не карайте.

Батьківські установки та їх вплив на розвиток особистості дитини

Великий вплив на особистісний розвиток школярів відіграють також типи батьківських стилів виховання.
1. Гіпопротекція – це нестача опіки і контролю за поведінкою, яка іноді досягає повної бездоглядності. Вона частіше проявляється як нестача уваги і турботи до фізичного й духовного благополуччя дитини, її справ, інтересів, тривог тощо. Невключеність дитини в життя сім'ї призводить до асоціальної поведінки через незадоволеність потреби в любові і прихильності.
2. Домінуюча гіперпротекція проявляється в підвищеній, загостреній увазі до дитини і турботі. Це надмірна опіка і контроль поведінки, стеження, численні заборони і обмеження. Дитину не привчають до самостійності, пригнічують розвиток її самостійності і відповідальності. Це призводить або до реакції емансипації, або до безініціативності, невміння постояти за себе
3. Потуральна гіперпротекція – це виховання за типом «кумир сім'ї», потурання всім бажанням дитини, надмірне заступництво і обожнювання, що призводять до непомірно високого рівня домагань дитини, нестримного прагнення до лідерства і вищості, яке поєднується з недостатньою завзятістю і опорою на власні можливості. Підсилює істероїдні акцентуації у дітей.
4. Емоційне відкидання. Дитина в сім'ї – це тягар. Її потреби ігноруються. Іноді з нею жорстоко поводяться. Батьки вважають дитину тягарем і проявляють загальне невдоволення нею. Часто зустрічається приховане емоційне відкидання: батьки прагнуть завуалювати реальне ставлення до дитини підвищеною турботою і увагою. Цей стиль виховання має найбільш негативний вплив на особистісний розвиток дитини.
5. Жорстокі взаємини можуть проявлятися відкрито, коли на дитині зривають зло, застосовуючи насильство, або бути прихованими, коли між батьками і дитиною стоїть «стіна» емоційної холодності і ворожості.
6. Підвищена моральна відповідальність: не відповідають віку і реальним можливостям дитини вимоги безкомпромісної чесності, почуття обов'язку, порядності, покладання на нього відповідальності за життя і благополучча близьких, наполегливі очікування великих успіхів у житті - все це природно поєднується з ігноруванням реальних потреб дитини, його власних інтересів , недостатньою увагою до його психофізичним особливостям.
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжую­чи в неї підвищену тривожність.

Психологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік– етап онтогенезу, що знаходиться між дитинством і ранньою юністю. Він охоплює період від 10-11 до 14-15 років.

Характеристика підліткового віку:

1. Початок статевої зрілості.
2. Відбувається розвиток абстрактно-образного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач.
3. Підліток починає усвідомлювати себе як особистість.
4. Новоутворення цього періоду – становлення нового рівня самосвідомості (“Я – концепції”), що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність – унікальність і неповторність.
5. Провідною діяльністю, в якій формується центральне новоутворення особистості підлітка, виступає інтимно-особистісне спілкування.
6. Виникає потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визнання.
7. Підвищення інтересу до свого іміджу й визнання однолітками.
8. Процеси збудження у нервовій системі переважають над процесами гальмування, тому виникають безпричинні зміни настрою, з’являється імпульсивна, чутлива поведінка.

Особливості підліткового віку:

• неузгодженість процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування;
• прагнення бути і вважатись дорослим;
• формування самосвідомості;
• потреба у спілкуванні з однолітками;
• реакція групування;
• виражений інтерес до якогось виду діяльності (хобі-реакція);
• виникає інтерес до протилежної статі й до власної зовнішності.

Психологічні особливості юнацького віку.

Юність – це період розвитку людини, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя.

Характерні особливості юнацького віку (15-18 років):

1. Продовження фізичного росту і розвитку
2. затверджується самостійність особистості
3. розвиток самосвідомості
4. проявляється нова особливість - самокритичність, прагнуть глибоко розібратися у своєму характері, у почуттях, діях і вчинках
5. формуються і визначаються риси характеру (помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль),
6. відбувається становлення світогляду, усвідомлення протиріч життя
7. більш усвідомлено починають ставитися до навчання
8. формуються пізнавальні й професійні інтереси
9. спілкування з однолітками є інтимно-особистісним
10. сильний вплив однолітків, особливо на імідж і соціальну поведінку, але спостерігається і потреба в спілкуванні з дорослими
11. потреба в любові, емоційному теплі, порозумінні, душевній близькості, з’являються серйозні захоплення
12. формується здатність будувати життєві плани.